Тим, хто залишився

Кому загрожує «виробничий інфаркт»?

Тим, хто залишився

Улітку вислів «згорів на роботі» стає особливо актуальним. Багато співробітників ідуть у відпустку, а тим, хто залишився, доводиться працювати в повному розумінні слів «за себе і за того хлопця».

До перевантажень додаються стрес, спека — і ось уже підвищився тиск, розболілася голова, почалися проблеми з травленням. За статистикою, саме влітку частішають «виробничі інфаркти», коли потерпілих привозять до лікарні просто з роботи.

Як же витримати напружений ритм і при цьому зберегти здоров’я? Спеціалісти радять починати… з робочого столу.

Приберіть усе зайве!

Робоче місце може дуже багато розповісти про людину. Достатньо у середині дня зазирнути до кабінету сучасного офісного працівника або бізнесмена середньої руки, і його професійні якості, характер, схильності, навіть гастрономічні уподобання — перед вами, як на долоні.

Часом навіть важко уявити, як багато різних речей можуть знаходитися на столі одночасно! Стоси паперів, теки з документами, незакінчені звіти, листи, газети.

Поруч зазвичай є ще й чашка з недопитою кавою, набита доверху попільниця, калькулятор, мобільний телефон… Не дивно, що чимало часу службовці витрачають на те, щоб просто відшукати в цій купі необхідну теку або документи.

Втім, «творчий безлад» мало кого бентежить. А дехто ним навіть пишається: нічого, нехай усі бачать, який я заклопотаний!

— Завалений стіл — аж ніяк не ознака високої кваліфікації. Радше вже, навпаки, свідчення хаосу в думках, — вважає психолог Ніна Рожкова. — І власник такого столу нерідко має вигляд змучений, засмиканий, п’є валер’янку і скаржиться на втому. Так, навантаження сучасних службовців справді зростають.

Найгірший шлях — намагатися робити кілька справ одразу. Далеко не всі мають здібності Юлія Цезаря. Більшість людей здатні виконувати лише одне завдання у певний проміжок часу. Хапаючись за всі відразу, вони ризикують не закінчити жодного. Розподіліть усі справи на термінові, важливі й другорядні. І займайтеся ними в порядку наступності.

А щоб не відриватися, звільніть свій письмовий стіл від усіх речей, окрім тих, що мають відношення до проблеми, яку ви зараз вирішуєте. Спеціалісти з’ясували: сам лише вигляд столу, заваленого паперами, викликає сум’яття, напругу і занепокоєння.

Постійне нагадування про мільйон невиконаних справ може викликати підвищення кров’яного тиску, порушення діяльності серця і виразку шлунка.

Друге просте правило: найважчі і найбільш трудомісткі проблеми краще вирішувати в першій половині дня. Саме в цей час мозок найкраще засвоює і переробляє інформацію, а організм найбільш адаптований до навантажень і стресів. А роботу, що потребує менших зусиль, можна відкласти до вечора.

Квадратний чи круглий?

На створення психологічного клімату в офісі впливає і форма столу. Наприклад, квадратний сприяє формуванню стосунків суперництва між рівними за положенням людьми. Такий стіл підходить для проведення короткої ділової розмови.

А от друзів або тих, кого ви бажаєте бачити серед них, краще запросити до круглого столу — він створює відчуття неофіційності, сприяє встановленню приятельських стосунків. Прямокутний стіл трапляється у наших офісах найчастіше й є найбільш нейтральним.

Він підійде практично для будь-яких випадків.

Крім того, потрібно ще й посадити співрозмовника так, щоб створити відчуття найбільшого психологічного комфорту. Приміром, кутове розміщення характерне для людей, що ведуть приятельську розмову. Ця позиція сприяє постійному контакту очей і надає обом простір для жестикуляції і можливість спостерігати за емоціями співрозмовника.

Позиція ділової взаємодії — коли учасники розмови розташовуються по один бік столу. Це одна з найбільш вдалих стратегічних позицій для обговорення і напрацювання спільних рішень.

А от положення співрозмовників один навпроти одного зазвичай створює атмосферу конкуренції. Люди займають таку позицію тоді, коли перебувають у стосунках суперництва або коли один із них висловлює незгоду з іншим.

Якщо постійно почуваєтеся незручно в офісі, варто замислитися: а чи правильно ви сидите? З погляду психологів, «закрита» спина і можливість вільного огляду кімнати — необхідні характеристики правильного розташування робочого місця. Людина має бачити, хто входить до кімнати або підходить до її столу. Якщо ж їй доводиться сидіти спиною до дверей або колег, вона незмінно відчуває дискомфорт, що рано чи пізно позначиться і на роботі.

Не менш важливим є і «віконний чинник». Не випадково саме місце біля вікна вважається найзручнішим будь-де: у студентській аудиторії, кав’ярні, тролейбусі чи престижному офісі. Воно дає можливість миттєво відвернутися, змінити психологічний настрій.

Рекомендується дивитися за вікно якийсь час, коли відчуваєте втому, напругу очних м’язів або ж ситуація близька до стресової. Це допоможе розслабитися.

Дуже небажано розміщувати робочі місця більш як за чотири метри від вікна, інакше буде порушено не лише норми освітлення, а й психологічний комфорт.

— Досить часто на робочих столах можна бачити фотографії членів сім’ї, — продовжує Ніна Рожкова. — Це гарний психологічний прийом, що допомагає людині почуватися захищеною.

Наприклад, після неприємної розмови з діловим партнером або прочухана від начальства сам лише погляд на любих серцю людей допомагає заспокоїтися і відновити душевну рівновагу.

Проте не можна переборщувати, розставляючи на столі купу фотографій у рамочках або обклеюючи ними стіни. По-перше, такі речі можуть бути неприємні співробітникам, у яких немає сім’ї.

По-друге, діловим партнерам теж не завжди подобається, коли їх зустрічає занадто по-домашньому налаштована людина. Та й керівники можуть вирішити, що ви зациклені на сімейних проблемах. Обмежтеся однією домашньою фотографією і розташуйте так, щоб видно її було лише вам.

Потоваришуйте зі стресами

Спекотна погода — серйозне випробування для гіпертоніків, сердечників, які страждають на судинні захворювання. Якщо ж до неї додається ще і робочий стрес, виникає подвійний ризик. Як не розчарувати начальство і водночас зберегти здоров’я?

— Уникати стресів марно, оскільки вони є незмінними супутниками як кожного виробничого процесу, так і повсякденного життя. Краще спробуйте до них пристосуватися. До речі, найчастіше «виробничі інфаркти» провокують не зростання навантажень і примхи погоди, а неправильна поведінка самих службовців, — вважає лікар-терапевт Лідія Боровська.

— Наприклад, у середині дня, у найбільшу спеку, багато офісних працівників «підбадьорюють» себе за допомогою кави, міцного чаю, нікотину. Ці засоби, справді, можуть підвищити працездатність, але ненадовго.

Крім того, в усіх стимуляторів є парадоксальна реакція: якщо вживаєш більш як чотири чашки міцної кави або чаю на день, замість активізації виникають стомлення і сонливість. Тому людині, аби підбадьоритися, потрібно щодня випивати дедалі більше кави, викурювати більше цигарок.

Зловживання стимуляторами у поєднанні зі спекою та стресами цілком може спричинити розвиток ішемічної хвороби серця, стенокардії і навіть інфаркту. Тому рекомендується випивати не більш як дві чашки міцного чаю або кави на день, причому, бажано, до обіду. Від паління ж улітку краще взагалі відмовитися або скоротити до мінімуму.

Зняти млявість і сонливість допоможуть свіже повітря і рух. У перерві прогуляйтеся у найближчому парку, виконайте нескладні фізичні вправи, у крайньому разі — просто пройдіться коридорами. Ще одна «офісна хвороба» — неправильне і нерегулярне харчування.

Заради вирішення невідкладних справ багато службовців або взагалі пропускають чергову трапезу, або задовольняються бутербродами замість гарячої їжі. І в результаті наживають гастрити й інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Навіть якщо справ сила-силенна, намагайтеся не змінювати звичного ритму, харчуйтеся в один і той самий час.

Не менш важливим є і правильний режим пиття. У спекотну погоду організм втрачає багато рідини, а разом із нею і необхідні мінерали. Це особливо небезпечно для гіпертоніків — їм варто випивати не менш як два літри за добу.

Однак майте на увазі: солодка вода радше посилює бажання пити, ніж тамує його. Натуральні соки теж не допоможуть, оскільки вони густі, до того ж цукор — зайві калорії.

На думку спеціалістів, тамувати спрагу в літню спеку найкраще солонуватою мінеральною водою без газу.

Частіше виходьте на вулицю, особливо після дощу — так організм швидше пристосується до погоди і ви менше помічатимете її примхи.

А найголовніше — ні спеку, ні робочий стрес не варто сприймати як трагедію. Перепади погоди тренують організм, підвищують його стійкість до навантажень.

А додаткові обов’язки на роботі можуть дати вам можливість виявити свої професійні якості і дістати підвищення по службі.

Источник: https://dt.ua/SOCIETY/komu_zagrozhue_virobnichiy_infarkt.html

Від безробіття до успішного агробізнесу: як селяни Вінниччини заробляють на ягодах і відроджують село

Тим, хто залишився

Селяни не чекають, доки хтось їм допоможе: самі забезпечують собі гідні умови праці й шукають шляхів розвитку. Вони будують маленьку Європу, де можуть реалізуватися завдяки власній працьовитості й креативності. 

Як виникла ідея ягідництва

Село Снітків відоме завдяки «Долині ірисів». На 13 гектарах на межі Барського і Муровано-Куриловецького районів щороку зацвітає безкрає поле жовтих «півників», саме так їх називають у народі.

Та навіть створення ботанічного заказника на цій території не дало бажаного розвитку. Люди так само не мали роботи, інфраструктура не розвивалася.

Місцева громада зрозуміла: настала вирішальна мить, далі шлях має бути лише вперед.

Потрібні були докорінні зміни, що створили б умови для розвитку аграрного виробництва. Але з чого почати? Снітківська громада почала зі стратегії. Провели глибокий аналіз потенціалу території, її ресурсів, з’ясували, чого зрештою хочуть досягти.

Перший висновок селян був простий: земля і люди – основний ресурс. Потрібно було змусити землю працювати, й працювати так, щоб роботи вистачало всім.

Тутешні села завжди славилися садами, земля давала щедрі врожаї. Проте здаючи землю в оренду під вирощування зернових, село не отримало б достатньої кількості робочих місць. Технології великих агрохолдингів із застосуванням сучасної широкозахватної техніки та високою продуктивністю мають зворотній бік: мало зайнятих людей на гектар.

Водночас селяни розуміли: земельні наділи під старими садами потрібно омолоджувати. 

«Проблема зайнятості була основою пошуку нашою громадою тієї ідеї, яка б змінила ситуацію. Розробка стратегії на підставі аналізу вивела нас на те, що вирощування ягід і фруктів, окрім працевлаштування селян, підвищить рентабельність кожного гектара.

Візьмімо чисту математику: прибутковість одного гектара пшениці за максимального врожаю 10 тонн – це близько 30 тисяч гривень.

Тоді як прибутковість тієї ж полуниці за врожайності 10 тонн з гектара, навіть за мінімальної оптової ціни в 10 гривень за кілограм, вже 100 тисяч гривень. Це показник. До того ж у виробництві зернових на гектарі працює один тракторист та один комбайнер.

Натомість у виробництві сортових ягід на одному гектарі буде задіяно щонайменше 20-30 людей, звідси й можливості для розвитку», – розповідає Віктор Ольшевський, сільський голова Сніткова.

Сільський голова Віктор Ольшевський

Так у селі виникла ідея фруктового виробництва. Сергій Українець одним з перших заснував тут фермерське господарство.

«Що ми насамперед зробили – на власному прикладі довели, що на землі можна працювати, не обов’язково здавати її в оренду. Ми посадили яблуні, малину, суницю.

Людям без оплати роздали якісний посадковий матеріал, наші агрономи дали майстер-клас з висаджування й догляду за рослинами.

Цього року люди збиратимуть перший врожай і ми закуповуватимемо в них ці ягоди», – каже Сергій Українець, керівник «Тріада МК».

Попри колосальні можливості та сільськогосподарський потенціал Україна не може позбутися іміджу сировинної бази. Досі кажуть, Європі ми потрібні суто як постачальники сировини. Хоча насправді «Угода про асоціацію та вільну торгівлю з Євросоюзом» дає широкі можливості саме виробникам продукції з великою доданою вартістю.

Вирощування фруктів та ягід, їхня обробка та експорт можуть бути перспективним інструментом для розвитку села. Адже, по-перше, на світових ринках цей товар у дефіциті. По-друге, він стимулює розвиток малих підприємств з великою кількістю робочих місць. Так формується не лише європейська економіка, а й європейські цінності.

Фермер Сергій Українець

У Сніткові важливо було не просто налагодити вирощування ягід, а й піти далі – створити переробне підприємство, додає інвестор. Тож у Вінниці розпочали будівництво комбінату з замороження та виробництва соків. А цьогоріч планують закласти лінію з виготовлення джемів.

«Людям вирощування ягід дає змогу заробляти. Ми скуповуємо в них цю ягоду і переробляємо для подальшого продажу в супермаркетах чи на експорт. За 4 роки ми висадили яблучні сади, ягідники, а цього року ще й чимало вишень. І все це на невеликих ділянках, близько 200 га», – розповідає Сергій Українець.

Важливо було не просто задіяти людей під час збирання врожаю, а зробити зайнятість стабільною. Адже вирощування ягід – сезонна робота. Висаджування нових сортів і чітке планування аграрного виробництва розставило все на свої місця.

Продовжує ділитися досвідом агроном «Тріада МК» Олександр Буга: «У травні ми починаємо збирати полуницю, потім переходимо на літню малину, далі – на осінню, з осінньої малини – на збирання яблук.

Відтак починаємо обрізування, а тоді в січні – місяць відпочинку, коли здійснюємо планування. Дивимося, які маємо матеріали, засоби захисту, що потрібно докупити. Потім у нас знову 11 місяців роботи і її обсяг постійно більшає.

Дерева підростають, тож щороку нам потрібно ще більше садівників. Якщо в перший рік їх працювало 10-12, наступного – вже 20-30. Цьогоріч кількість зайнятих людей знову зросте».

Олександр Буга, агроном

Як наслідок, збирати ягоди на угіддя господарства приїжджають з усієї округи, а роботи вистачає не лише в сезон, а й впродовж року.

Такі зміни в маленькому селі й справді наближують Україну до Європи. З економічної точки зору на глобальних ринках важливо працювати постійно, щоб кожної пори року мати продукцію на продаж. До того ж це привчає українців економити час і бути максимально ефективними у плануванні. 

Скільки дає ягідний бізнес

Селяни охоче сприйняли ідею з ягідництвом. Нині у Сніткові ягідною справою займається чи не кожен мешканець.

Володимир Ревуцький працював у школі вчителем української мови. Чоловік захоплюється історією місцевих поселень. Навіть написав книжку про Снітків. Каже, найскладніші були роки на межі двотисячних: тоді можливості заробити майже не було. Нині чоловік на пенсії, але сповнений ентузіазму.

Володимир Ревуцький, пенсіонер

«Сьогодні кожна людина сама відповідає за життя – власне та своєї родини. В умовах села пенсіонер робить фактично те, що робив завжди: щось вирощує на землі.

А тут прийшли люди, які сказали, що можна зробити ось так, що це – для вас, ви посадите цей кущик, доглянете його, зберете врожай і зможете цим врожаєм розпоряджатися. Я щодня встаю о шостій годині й обходжу обійстя. Мені приємно спостерігати, як наливається ягода».

Під час розмови Володимир Артемович зриває перші ягоди, куштує їх. «Вони ще мають тиждень достигати», – зазначає господар.

Далі розповідає: вже зараз видно результат. Натомість коли починали справу, не всі односельці вірили в успіх. На його думку, важливо не втрачати надії, використовувати будь-яку можливість покращити життя й переконувати в цьому інших. «Коли цей врожай буде зібрано, було б добре, якби результат побачили ті, хто був налаштований скептично», – каже Володимир Ревуцький.

На сусідній вулиці Сніткова господарює Анатолій Павлюк. Чоловік тримає корів, свиней, кролів, курей, качок, ще й має пасіку. На городі ж тепер, крім звичних овочів, росте малина. Роботи стільки, що мусить шукати працівників: «У нас зараз немає кого просити, щоб допомогли малину збирати: всі працюють як не в городі, то в саду. Доводиться з інших сіл людей шукати».

Господарство Анатолія Павлюка

Анатолій має двох синів. Старший працює з батьком. На ягідних полях помітив крапельну систему зрошування, тож вирішив запровадити її в своєму саду. Молодший син навчається на агронома. Обидва й не думають залишати село, переконує батько.

Мовляв, роботи тут вдосталь, а заробіток не гірший, як у місті. Власне господарство і підробіток на полях дають родині до двохсот тисяч гривень щороку. «У Києві штукатур заробляє 5 тисяч гривень на місяць. Мій син тут, працюючи від восьмої ранку до п’ятої вечора, теж має 5-6 тисяч.

Тож і тут можна заробляти», – каже Анатолій Павлюк.

Що змінилося в селі

Вивести ягідну справу на високий рівень у селі допомогло проведення водогону. Такі інфраструктурні перетворення було визначено тією ж стратегією розвитку. Вона передбачала підвищення рівня життя селян до рівня міських мешканців. Це означало як зростання заробітків, так і покращення побутових умов. Тож щойно прибутки збільшилися, було вирішено питання будівництва водогону.

«Прийшла нова культура виробництва на поле. Вона сформувала й нову культуру виробництва у малих селянських господарствах. А також – соціальні проекти від інвестора.

Приміром, надання посадкового матеріалу, навчання технологій агровиробництва, що зрештою стало основою того кластера, за допомогою якого нині розвивається все село.

Завдяки крапельному зрошуванню люди вирощують малину та інші ягоди», – пояснює сільський голова Віктор Ольшевський.

За мізерного бюджету сільради в 300 тисяч гривень маленький Снітків зміг залучити 1,8 мільйона гривень на будівництво водогону. Труднощі виникли ще й через те, що за умовами програми населений пункт мав налічувати щонайменше тисячу мешканців, а в селі живе лише шістсот п’ятдесят.

«Нам вдалося переконати комісію, люди зрозуміли, що ми можемо залучити кошти, використавши певні інструменти. Завдяки фонду DESPRO нині ми маємо водогін. Його збудували за вісім місяців і ввели в експлуатацію 2016 року.

Сьогодні створено комунальне підприємство, що надає послуги водопостачання. Усе це позитивно вплинуло на ситуацію в селі. Подорожчали помешкання, люди їдуть сюди, бо є робота й гарні побутові умови.

А нещодавно в селі збудували дитсадок, адже кількість дітей теж зростає», – підсумовує сільський голова.

У селі новий дитсадок

Так, ягідна справа перетворилася на успішний сільський бізнес. За останні роки в маленькому Сніткові створили понад 200 робочих місць, а кожен ще й сам займається підприємництвом. Тут кажуть, що йдуть європейським шляхом розвитку: не керують іншими, а працюють самі, забезпечують робочі місця.

Вирощування ягід та садівництво, органічне сільське господарство розвиває малий аграрний бізнес. Завдяки такому бізнесу Україна зміцнює зв’язки з Європою, перетворюється на країну, де кожен громадянин, навіть у маленькому селі, має можливості для самореалізації.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що втілюється польським Фондом міжнародної солідарності у співпраці з українськими громадськими організаціями «Інтерньюз-Україна» та «Товариство Лева». Проект реалізується за кошти Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також за кошти Програми «Підтримка демократії», що у свою чергу фінансується з Програми польського співробітництва задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

Источник: http://kurs.if.ua/articles/vid_bezrobittya_do_uspishnogo_agrobiznesu_yak_selyany_vinnychchyny_zaroblyayut_na_yagodah_i_vidrodzhuyut_selo_58107.html

Від безробіття до успішного аграрного бізнесу: як вінничани заробляють на ягодах і відроджують село

Тим, хто залишився

У селі Снітків Вінницької області лише 650 мешканців. Ще кілька років тому звідси масово виїжджала молодь, але й тим, хто залишився, роботи бракувало.

Та за останні 2-3 роки Снітків перетворився на потужний осередок ягідного та фруктового виробництва, залучив кошти на будівництво водогону, дитячого садка, створив понад 200 робочих місць. Селяни не чекають, доки хтось їм допоможе: самі забезпечують собі гідні умови праці й шукають шляхів розвитку.

Вони будують маленьку Європу, де можуть реалізуватися завдяки власній працьовитості й креативності. Вивчивши досвід цього невеличкого села, ми підсумували всі кроки громади на шляху до успіху.

Як виникла ідея ягідництва

Село Снітків широковідоме завдяки «Долині ірисів». На 13 гектарах на межі Барського і Муровано-Куриловецького районів щороку зацвітає безкрає поле жовтих «півників», саме так їх називають у народі.

Та навіть створення ботанічного заказника на цій території не дало бажаного розвитку. Люди так само не мали роботи, інфраструктура не розвивалася.

Місцева громада зрозуміла: настала вирішальна мить, далі шлях має бути лише вперед.

Потрібні були докорінні зміни, що створили б умови для розвитку аграрного виробництва. Але з чого почати? Снітківська громада почала зі стратегії. Провели глибокий аналіз потенціалу території, її ресурсів, з’ясували, чого зрештою хочуть досягти.

Перший висновок селян був простий: земля і люди – основний ресурс. Потрібно було змусити землю працювати, й працювати так, щоб роботи вистачало всім.

Тутешні села завжди славилися садами, земля давала щедрі врожаї. Проте здаючи землю в оренду під вирощування зернових, село не отримало б достатньої кількості робочих місць. Технології великих агрохолдингів із застосуванням сучасної широкозахватної техніки та високою продуктивністю мають зворотній бік: мало зайнятих людей на гектар.

Водночас селяни розуміли: земельні наділи під старими садами потрібно омолоджувати. Розповідає Віктор Ольшевський, сільський голова Сніткова:

«Проблема зайнятості була основою пошуку нашою громадою тієї ідеї, яка б змінила ситуацію. Розробка стратегії на підставі аналізу вивела нас на те, що вирощування ягід і фруктів, окрім працевлаштування селян, підвищить рентабельність кожного гектара. Візьмімо чисту математику: прибутковість одного гектара пшениці за максимального врожаю 10 тонн – це близько 30 тисяч гривень.

Тоді як прибутковість тієї ж полуниці за врожайності 10 тонн з гектара, навіть за мінімальної оптової ціни в 10 гривень за кілограм, вже 100 тисяч гривень. Це показник. До того ж, у виробництві зернових на гектарі працює один тракторист та один комбайнер.

Натомість, у виробництві сортових ягід на одному гектарі буде задіяно щонайменше 20-30 людей, звідси й можливості для розвитку», – пояснив голова.

Так у селі виникла ідея фруктового виробництва. Сергій Українець одним з перших заснував тут фермерське господарство. «Що ми насамперед зробили – на власному прикладі довели, що на землі можна працювати, не обов’язково здавати її в оренду.

Ми посадили яблуні, малину, суницю. Людям без оплати роздали якісний посадковий матеріал, наші агрономи дали майстер-клас з висаджування й догляду за рослинами.

Цього року люди збиратимуть перший врожай і ми закуповуватимемо в них ці ягоди», – каже Сергій Українець, керівник «Тріада МК».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейські можливості: де студентам і науковцям шукати програми, виші та гранти (інфографіка)

Попри колосальні можливості та сільськогосподарський потенціал, Україна не може позбутися іміджу сировинної бази. Досі кажуть, Європі ми потрібні суто як постачальники сировини.

Хоча насправді «Угода про асоціацію та вільну торгівлю з Євросоюзом» дає широкі можливості саме виробникам переробної продукції з великою доданою вартістю. Вирощування фруктів та ягід, їхня обробка та експорт можуть бути перспективним інструментом для розвитку села. Адже, по-перше, на світових ринках цей товар у дефіциті.

По-друге, він стимулює розвиток малих підприємств з великою кількістю робочих місць. Так формується не лише європейська економіка, а й європейські цінності.

У Сніткові, приміром, важливо було не просто налагодити вирощування ягід, а й піти далі – створити переробне підприємство, додає інвестор. Тож у Вінниці розпочали будівництво комбінату з замороження та виробництва соків. А цьогоріч планують закласти лінію з виготовлення джемів.

«Людям вирощування ягід дає змогу заробляти. Ми скуповуємо в них цю ягоду і переробляємо для подальшого продажу в супермаркетах чи на експорт. За 4 роки ми висадили яблучні сади, ягідники, а цього року ще й чимало вишень. І все це на невеликих ділянках, близько 200 га», – розповідає Сергій Українець.

Важливо було не просто задіяти людей під час збирання врожаю, а зробити зайнятість стабільною. Адже вирощування ягід – сезонна робота. Висаджування нових сортів і чітке планування аграрного виробництва розставило все на свої місця. Продовжує ділитися досвідом агроном «Тріада МК» Олександр Буга:

«У травні ми починаємо збирати полуницю, потім переходимо на літню малину, далі – на осінню, з осінньої малини – на збирання яблук. Відтак починаємо обрізування, а тоді в січні – місяць відпочинку, коли здійснюємо планування.

Дивимося, які маємо матеріали, засоби захисту, що потрібно докупити. Потім у нас знову 11 місяців роботи і її обсяг постійно більшає. Дерева підростають, тож щороку нам потрібно ще більше садівників. Якщо в перший рік їх працювало 10-12, наступного – вже 20-30.

Цьогоріч кількість зайнятих людей знову зросте».

Як наслідок, збирати ягоди на угіддя господарства приїжджають з усієї округи, а роботи вистачає не лише в сезон, а й продовж року.

Такі зміни в маленькому селі й справді наближують Україну до Європи. З економічної точки зору на глобальних ринках важливо працювати постійно, щоб кожної пори року мати продукцію на продаж. До того ж, це привчає українців економити час і бути максимально ефективними у плануванні. Адже, якщо прагнеш європейського добробуту, не можна втрачати дорогоцінних днів і тижнів.

Скільки дає ягідний бізнес

Повертаючись до розмови про село, важливо сказати: землі було достатньо і в полі, і на кожному подвір’ї. Тож селяни охоче сприйняли ідею з ягідництвом. Нині у Сніткові ягідною справою займається чи не кожен мешканець.

Володимир Ревуцький працював у школі вчителем української мови. Чоловік захоплюється історією місцевих поселень. Навіть написав книжку про Снітків. Каже, найскладніші були роки на межі двотисячних: тоді можливості заробити майже не було. Нині чоловік на пенсії, але сповнений ентузіазму.

«Сьогодні кожна людина сама відповідає за життя – власне та своєї родини. В умовах села пенсіонер робить фактично те, що робив завжди: щось вирощує на землі.

А тут прийшли люди, які сказали, що можна зробити ось так, що це – для вас, ви посадите цей кущик, доглянете його, зберете врожай і зможете цим врожаєм розпоряджатися. Я щодня встаю о шостій годині й обходжу обійстя. Мені приємно спостерігати, як наливається ягода».

Під час розмови Володимир Артемович зриває перші ягоди, куштує їх. «Вони ще мають тиждень достигати», – зазначає господар.

Далі розповідає: вже зараз видно результат. Натомість коли починали справу, не всі односельці вірили в успіх. На його думку, важливо не втрачати надії, використовувати будь-яку можливість покращити життя й переконувати в цьому інших. «Коли цей врожай буде зібрано, було б добре, якби результат побачили ті, хто був налаштований скептично», – каже Володимир Ревуцький.

На сусідній вулиці Сніткова господарює Анатолій Павлюк. Чоловік тримає корів, свиней, кролів, курей, качок, ще й має пасіку. На городі ж тепер, крім звичних овочів, росте малина. Роботи стільки, що мусить шукати працівників: «У нас зараз немає кого просити, щоб допомогли малину збирати: всі працюють як не в городі, то в саду. Доводиться з інших сіл людей шукати».

Анатолій має двох синів. Старший працює з батьком. На ягідних полях помітив крапельну систему зрошування, тож вирішив запровадити її в своєму саду. Молодший син навчається на агронома. Обидва й не думають залишати село, переконує батько.

Мовляв, роботи тут вдосталь, а заробіток не гірший, як у місті. Власне господарство і підробіток на полях дають родині до двохсот тисяч гривень щороку. «У Києві штукатур заробляє 5 тисяч гривень на місяць. Мій син тут, працюючи від восьмої ранку до п’ятої вечора, теж має 5-6 тисяч.

Тож і тут можна заробляти», – каже Анатолій Павлюк.

Що змінилося в селі

Вивести ягідну справу на високий рівень у селі допомогло проведення водогону. Такі інфраструктурні перетворення було визначено тією ж стратегією розвитку. Вона передбачала підвищення рівня життя селян до рівня міських мешканців. Це означало як зростання заробітків, так і покращення побутових умов. Тож щойно прибутки збільшилися, було вирішено питання будівництва водогону.

«Прийшла нова культура виробництва на поле. Вона сформувала й нову культуру виробництва у малих селянських господарствах. А також – соціальні проекти від інвестора.

Приміром, надання посадкового матеріалу, навчання технологій агровиробництва, що зрештою стало основою того кластера, за допомогою якого нині розвивається все село.

Завдяки крапельному зрошуванню люди вирощують малину та інші ягоди», – пояснює сільський голова Віктор Ольшевський.

За мізерного бюджету сільради в 300 тисяч гривень маленький Снітків зміг залучити 1,8 мільйона гривень на будівництво водогону. Труднощі виникли ще й через те, що за умовами програми, населений пункт мав налічувати щонайменше тисячу мешканців, а в селі живе лише шістсот п’ятдесят.

«Нам вдалося переконати комісію, люди зрозуміли, що ми можемо залучити кошти, використавши певні інструменти. Завдяки фонду DESPRO, нині ми маємо водогін. Його збудували за вісім місяців і ввели в експлуатацію 2016 року.

Сьогодні створено комунальне підприємство, що надає послуги водопостачання. Усе це позитивно вплинуло на ситуацію в селі. Подорожчали помешкання, люди їдуть сюди, бо є робота й гарні побутові умови.

А нещодавно в селі збудували дитсадок, адже кількість дітей теж зростає», – підсумовує сільський голова.

Так, ягідна справа перетворилася на успішний сільський бізнес. За останні роки в маленькому Сніткові створили понад 200 робочих місць, а кожен ще й сам займається підприємництвом. Тут кажуть, що йдуть європейським шляхом розвитку: не керують іншими, а працюють самі, забезпечують робочі місця.

Вирощування ягід та садівництво, органічне сільське господарство розвиває малий аграрний бізнес. Завдяки такому бізнесу Україна зміцнює зв’язки з Європою, перетворюється на країну, де кожен громадянин, навіть у маленькому селі, має можливості для самореалізації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про безвіз із перших вуст. Що варто знати черкащанам про перетин кордонів

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що втілюється польським Фондом міжнародної солідарності у співпраці з українськими громадськими організаціями «Інтерньюз-Україна» та «Товариство Лева». Проект реалізується за кошти Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також за кошти Програми «Підтримка демократії», що у свою чергу фінансується з Програми польського співробітництва задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

Источник: https://infomist.ck.ua/vid-bezrobittya-uspishnogo-agrarnogo-biznesu-yak-vinnychany-zaroblyayut-na-yagodah-vidrodzhuyut-selo/

Як зайнятися благодійністю, з чого почати

Тим, хто залишився

Сьогодні благодійність не вважається чимось захмарним і нереальним. Все більше простих людей прагне хоч якось допомогти оточуючим. Але дуже часто люди не знають з чого почати це добре і світле справу.

Що розуміють під словом «благодійність»

Благодійність укладає в собі абсолютно безоплатну допомогу тим, хто дуже сильно в ній потребує. Така допомога може надаватися і з якимись пільговими умовами. Все залежить від ресурсів того, хто займається благодійністю.

Благодійність може проводитися в різних формах і видах життєдіяльності. Для цього можна використати фінансові кошти, а так само справлятися без грошового фінансування.

Так, наприклад, в екстрених ситуаціях, для країн третього світу Євросоюз організовує міжнародні збори за благодійної підтримки. Збирають абсолютно все, що може знадобитися людям для життя: одяг, медикаменти, продукти харчування, іграшки для дітей, література для навчання і багато іншого.

Під саму благодійність досить часто видаються і кредити. Зазвичай вони використовуються для того, щоб стимулювати виробництво до більш активної діяльності і производимости певної продукції.

Якщо розглядати соціальну допомогу, то більшою мірою вона спрямована на захист дітей, допомога хворим і людям похилого віку (пенсіонерам). Тобто для тих людей, які на певному етапі життєвого шляху не можуть подбати про себе самостійно.

Сьогодні створюється величезна кількість благодійних фондів. Їх діяльність дуже багатогранна, але в ту ж чергу вона спрямована на допомогу нужденним. Такі фонди створюють власники некомерційних організацій, і при правильно організованій роботі благодійних фондів можна мати відмінну прибуток для діяльності некомерційної організації та її

Добре продумайте питання про те, кому б ви хотіли допомагати, і яким чином буде здійснюватися дана підтримка. Може, ви, зможете допомагати за допомогою грошей. Тоді можна внести якийсь фінансовий внесок разово або ж жертвувати на благодійні організації грошові суми кожен місяць.

Так само при можливості переїжджати з місця на місце можна організовувати лялькові вистави для дітей, при цьому не вимагаючи ніяких грошей. Якщо у вас є власна машина, то можна задуматися про те, щоб поставляти речі або продукти в дитячі будинки або установи для літніх. Не думайте, що якщо допомога здійснюється без допомоги грошей, то вона не матиме належного результату.

Навпаки, все, що йде від серця і душі, буде виглядати набагато правдоподібнішою і щирою.

  • 2.Готовність до труднощів

Визначившись з тим, кому саме ви хочете допомагати, усвідомлюйте, що можливі й труднощі.

Так, якщо ви приймаєте рішення про надання допомоги бездомних тварин, то потрібно бути готовим до того, що доведеться шукати місця для їх утримання, знаходити продукти харчування і медикаменти при необхідності. Дуже важливо при цьому розміщувати оголошення про те, що тваринам потрібен новий будинок і будь-яка допомога.

Якщо ж ви захочете допомагати дітям-сиротам, то треба заздалегідь підготуватися до частих поїздок і зборів речей, іграшок, медикаментів та їжі.

Якщо ж з якихось причин не вдається здійснювати матеріальну допомогу, то такі дітки будуть завжди раді будь-якого прояву турботи і уваги з вашого боку.

Але не забувайте про те, що дітям ні в якому разі не можна показувати того, що ви боїтеся або вам їх шкода.

Для початківців таку діяльність знадобиться людина поруч, який вже не перший рік займається наданням благодійної допомоги. Такої людини можна досить легко знайти в будь-якому благодійному фонді. При бажанні ви завжди зможете звернутися в подібну організацію і запропонувати свою допомогу.

Так, наприклад, якщо у вас є засіб пересування, то така допомога не буде зайвою у випадках тривалих перевезень речей і продуктів харчування. За кілька поїздок можна визначитися подобається така діяльність чи ні.

Якщо допомагати – ваше покликання, то в організації допомоги можна брати регулярну участь. Зупиняйте свій вибір на конкретному закладі, так підопічним буде легше вам звикнути і відкрити свої почуття і емоції.

  • 4.Волонтерська діяльність

Наступний варіант допомоги – волонтерство. Сьогодні подібний метод допомогти нужденним людям самий популярний і затребуваний. Знайти волонтерів можна через соціальні мережі. Для початку вам потрібно визначитися з напрямком, в якому ви бажаєте брати активну участь.

Звичайно, в перший час можна відчувати себе не дуже комфортно, адже спілкуватися з великою кількістю людей і просити у них грошей або речей не завжди вдається кожному.

Пам’ятайте про те, що волонтери дуже часто знаходяться в роз’їздах, тому для такого роду допомоги необхідно мати багато вільного часу.

Спільна діяльність з церквами. Дуже часто храми організовують різні збори для тих, хто дуже сильно потребує допомоги. Найчастіше церкви допомагають тим, хто залишився без підтримки близьких. Беручи участь в подібних зборах, ви значно полегшите життя тим, хто опинився у важкій ситуації на даний момент.

Мабуть, найпростіший варіант допомогти нужденним – це надати фінансову підтримку. Для цього буде досить знайти будь-яку благодійну організацію та здійснити на її рахунок грошовий переказ.

При бажанні передати гроші можна тіласто при зустрічі. Знайти такі фонди дуже просто через засоби масової інформації або мережу Інтернет.

При регулярному участь у діяльності фонду ви будете все більше поглиблювати в цю добру справу і закликати до допомоги всіх оточуючих вас друзів і знайомих.

  • 7.Допомога власними силами

Не обов’язково здійснювати допомогу за допомогою грошей. Якщо ви володієте якимось талантом або корисними знаннями, то можна надавати допомогу, наприклад, Інтернет.

Благодійність може полягати у безкоштовній консультації тим людям, хто не може заплатити за надання подібних консультацій. Дуже часто такі люди потребують допомоги психологів.

Тому якщо у вас є бажання і прагнення допомагати, то можна негайно приступати до здійснення свого плану.

За кордоном все більшу популярність набуває донорство або здача крові. Якщо порівнювати грошові вкладення, які найчастіше здійснюються з донорством, то вони не мають ніякого значення порівняно з тим, що ваша кров у підсумку зможе комусь допомогти врятувати життя.

Допомогу своїм близьким і сусідам також відноситься до благодійності. Адже головне в цій справі те, що ви здійснюєте це тільки з найкращих спонукань і від усієї душі. Ніякі гроші не зрівняються з тим, що йде від чистого серця!

Дуже важливо, щоб бажання допомогти ближнім йшло не заради отримання вигоди, а тільки тому що так підказало вам серце. Робити добрі справи і вчинки завжди буде приємно не тільки для вас, але і для оточуючих. Тим самим ви зможете подавати приклад багатьом людям, які до цього боялися займатися подібними справами.

Надання благодійності – це не завжди лише матеріальна допомога. Вона може полягати і в звичайній розмові, підтримки або життєво необхідному раді для людини.

Благодійність необхідна не тільки воістину нужденним людям. Але так само й вам самим. Адже, в першу чергу, саме ви відчуваєте велику радість і полегшення від того, що принесете щастя іншим!

Варто почитати:

Источник: http://besida.in.ua/yak-zajnyatysya-blagodijnistyu-z-chogo-pochaty.html

Психодоктор
Добавить комментарий